Генералізований тривожний розлад
Генералізований тривожний розлад характеризується тривалими, надмірними й важко контрольованими турботами, що охоплюють багато різних сфер життя — здоров'я, фінанси, родину, роботу чи буденні дрібниці. На відміну від фобії, тут немає одного конкретного об'єкта страху: фокус тривоги мігрує, а внутрішня готовність до тривоги зберігається.
За класифікаційними системами МКХ-11 і DSM-5 про розлад говорять, коли скарги присутні понад шість місяців більшість днів і супроводжуються значним стражданням або обмеженнями.
Симптоматична картина: ланцюги турбот і постійна напруга
У центрі — так зване патологічне турбування: думкові ланцюги «що-якби», що переходять від одного сценарію страху до іншого й майже не переривають. Потерпілі часто описують відчуття, що не можуть зупинити турботи, навіть коли розуміють, що побоювання перебільшені.
Супроводжуються тілесні й психічні ознаки напруги: неспокій, швидка втомлюваність, проблеми з концентрацією, дратівливість, м'язові напруги — часто в ділянці шиї та плечей, — а також розлади засинання та сну. Багато потерпілих спочатку звертаються за медичною допомогою саме через ці фізичні скарги, не називаючи тривожну проблематику.
Наскільки часто трапляється розлад?
Епідеміологічні дослідження оцінюють, що від 4 до 6 відсотків населення протягом життя розвивають генералізований тривожний розлад; протягом одного року ним страждають близько 2–3 відсотків. Жінки отримують цей діагноз приблизно вдвічі частіше за чоловіків. Початок часто припадає на середній дорослий вік, перебіг без лікування зазвичай хронічно-коливний.
У первинній медичній допомозі ГТР належить до найчастіших тривожних захворювань, але розпізнається там порівняно рідко — зокрема тому, що на передній план виходять фізичні симптоми, а турботи багатьма інтерпретуються як риса характеру, а не скарга.
Відмежування від нормальних турбот
Турбуватися — спочатку корисна функція мислення: вона скеровує увагу на можливі проблеми й готує до дії. Про розлад говорять, коли сходяться кілька ознак: турботи стосуються багатьох тем одночасно, займають велику частину дня, переживаються як неконтрольовані й супроводжуються тривалою напругою.
Ще одна ознака відмінності — наслідки в поведінці: буденні турботи зазвичай ведуть до дії або вщухають, коли тема вирішена. Патологічне турбування натомість обертається далі, зміщується на нові змісти й часто тягне за собою запити про запевнення, відкладання рішень або уникнення новин.
Лікування: когнітивно-поведінкова терапія як метод першого вибору
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) за даними досліджень є найефективнішим психотерапевтичним лікуванням ГТР і в настановах рекомендується як метод першого вибору. Опрацьовуються, серед іншого, переоцінка небезпек, нетерпимість невизначеності, а також переконання про користь турбування — скажімо, віра, що турбування підготовує або відводить лихо.
Додатково застосовують техніки релаксації та цілеспрямовану конфронтацію зі змістом турбот. При вираженій симптоматиці можна розглянути додаткове медикаментозне лікування; рішення про це належить до медичної або психотерапевтичної компетенції. Хто впродовж місяців супроводжується турботами й напругою, має звернутися до фахової перевірки.
Схожі тести
- Тест на тривожність: наскільки виражені ваші симптоми тривоги? 7 запитань · 2 хв
- Тест на тривожні думки та румінацію: наскільки сильно крутяться ваші думки? 10 запитань · 2 хв
Читати далі
Джерела
- Wittchen, H.-U. (2002). Generalized anxiety disorder: prevalence, burden, and cost to society. Depression and Anxiety, 16(4), 162–171.
- Borkovec, T. D., Alcaine, O., & Behar, E. (2004). Avoidance theory of worry and GAD. In Generalized Anxiety Disorder: Advances in Research and Practice. Guilford Press.