Чому я боюся телефонних розмов?
Страх перед дзвінком виникає тому, що телефонна розмова стягує в один момент кілька джерел стресу: реагувати доводиться в реальному часі, не бачачи міміки й жестів співрозмовника, не маючи змоги відредагувати сказане — і з відчуттям, що Вас оцінюють. Для людини із соціальною невпевненістю телефон стає найнезручнішою формою спілкування: максимум спонтанності за мінімуму контролю.
Те, що частіше страждають саме молодші, пов'язане з браком практики. Хто виріс на текстових повідомленнях, завжди міг обміркувати відповідь, переформулювати її й надіслати із затримкою. Дзвінок одним махом позбавляє всіх цих страхувальних сіток. Отже, тривога — не вада, а просто відсутність звички до вимогливої комунікативної ситуації, до якої додається побоювання затнутися, бовкнути щось не те або невдало почати розмову.
За цим нерідко стоїть завищена планка: розмова має бути плавною, впевненою і безпомилковою. Насправді ж паузи, репліка «хвилинку, я гляну» чи уточнювальні запитання — річ цілком буденна, і навіть досвідчені співрозмовники час від часу збиваються.
Як розірвати пастку уникнення
Кожен уникнутий дзвінок дарує коротке полегшення, але в довгій перспективі підживлює тривогу, і з легкого дискомфорту з часом виростає справжня перешкода, що блокує запис до лікаря, звернення до установ і робочі справи. Вихід — поступове тренування. Починайте з безособових, малоризикових дзвінків: дізнатися години роботи, зарезервувати столик; далі переходьте до узгодження зустрічей, а згодом і до делікатніших розмов. Двох-трьох тренувальних дзвінків на тиждень достатньо, щоб бар'єр відчутно знизився. Із конкретного допомагає ось що: занотуйте наперед першу фразу й два-три ключові пункти; телефонуючи, підведіться (це стабілізує голос); обирайте час, коли Вас ніхто не турбуватиме. І ведіть список успіхів — мозку потрібні докази, що нічого страшного не сталося.
Коли за цим стоїть щось більше
Якщо тривога охоплює не лише телефон, а й багато ситуацій із можливим оцінюванням — наради, невимушені балачки, споживання їжі в товаристві, — можливо, ідеться про соціальний тривожний розлад. Він добре піддається лікуванню, передусім за допомогою когнітивно-поведінкової терапії. Самотест дасть попередню орієнтацію, а остаточне прояснення бере на себе психотерапевтична практика.