MBTI: типологія Маєрс — Бріггс між популярністю та критикою

Історія: дві самоучки та юнґіанські типи

Кетрін Бріггс захопилася працею Юнґа «Психологічні типи» ще у 1920-х роках. Її донька Ізабель Маєрс під час Другої світової війни перетворила ці ідеї на анкету, маючи цілком практичну мету — допомогти жінкам, що приходили на військові підприємства, знайти роботу за складом характеру. Жодна з них не мала формальної психологічної освіти, проте обидві десятиліттями відточували набори питань та алгоритми обробки відповідей.

Від 1962 року індикатор спершу поширювала організація Educational Testing Service як дослідницький інструмент, а комерційний успіх забезпечило видавництво Consulting Psychologists Press від середини 1970-х. Сьогодні MBTI продають більш ніж двадцятьма мовами й застосовують передусім у розвитку персоналу, коучингу та профорієнтації, причому, як наголошує сам постачальник, не для відбору кандидатів на посади.

Як влаштований MBTI

Запитання здебільшого сформульовано як примусовий вибір: людина обирає між двома твердженнями або словами, кожне з яких представляє один полюс. За відповідями для кожної з чотирьох шкал визначають, який полюс переважає, навіть якщо перевага мінімальна. Підсумком стає чотирилітерний тип із відповідним портретом, де описано сильні сторони, стиль спілкування та типові підходи до роботи.

Привабливість очевидна: типи легко запам'ятати, про них цікаво розповідати, а формулювання завжди схвальні — жоден тип не оголошується «гіршим» за інший. Для командних зустрічей це дає спільну мову, якою можна обговорювати відмінності, нікого не принижуючи.

Наукова критика по пунктах

По-перше, поділ на дві частини. Розподіли відповідей за кожною шкалою не двовершинні, а близькі до нормального — більшість людей опиняється поблизу середини. Той, хто набрав 52 проти 48 відсотків на боці E, дістає такий самий тип, як виражений екстраверт, хоча насправді майже не відрізняється від тих, кого ледь зарахували до інтровертів. Межа типу розрізає континуум саме там, де скупчено найбільше людей.

По-друге, стабільність при повторному проходженні. Через цю ж серединну масу під час повторного тесту багато хто перекидається на протилежний бік хоча б за однією шкалою; дослідження повідомляють, що за кілька тижнів чи місяців приблизно половина опитаних отримує інший чотирилітерний тип. При цьому окремі шкальні бали залишаються цілком пристойно стабільними — нестабільним є саме віднесення до типу.

По-третє, самі описи. Портрети типів послідовно позитивні й достатньо загальні, щоб у них упізнала себе значна частина людей, — сприятливий ґрунт для ефекту Барнума, тобто схильності сприймати розмиті характеристики як влучно особисті. По-четверте, повністю бракує виміру нейротизму, хоча емоційна стабільність належить до найкраще підтверджених відмінностей між людьми; для прогнозу професійного успіху чи благополуччя MBTI відповідно дає небагато.

Виважений підсумок

Задля справедливості варто визнати: чотири виміри MBTI суттєво корелюють із чотирма чинниками «Великої п'ятірки» — E/I з екстраверсією, S/N з відкритістю досвіду, T/F з доброзичливістю, J/P з сумлінністю. Отже, індикатор вимірює не «ніщо», він охоплює реальні ділянки рис особистості, проте пакує їх у формат типів, який відкидає інформацію та створює оманливе враження сталості.

Як інструмент модерованої рефлексії на воркшопах мова типів здатна запускати розмови й розвивати взаємне розуміння. Проблеми починаються там, де типи трактують як незмінну сутність людини, ухвалюють на їхній основі кар'єрні рішення чи розподіляють ролі в команді за літерами: для цього наявних даних та формату вимірювання просто недостатньо.

Висновки для прихильників самотестів

Якщо ваш чотирилітерний тип колись здався вам «списаним просто з обличчя», перевірте це враження: прочитайте портрет сусіднього типу — нерідко він пасує приблизно так само добре. Саме в цьому суть критики через ефект Барнума, а невеличка вправа загострює критичне око щодо будь-яких особистісних тестів.

Тим, хто прагне описати свій профіль детальніше й на надійнішому науковому підґрунті, краще підійде вимірювальна методика за моделлю «Великої п'ятірки»: вона дає значення на континуумах замість шухляд і охоплює також чинник емоційної стабільності — ту саму ділянку, яку MBTI лишає поза увагою.