Перейти до вмісту
Ψ ПсихоКомпас

Кортизол

Кортизол — стероїдний гормон, що синтезується корою наднирників і відіграє ключову роль у енергетичному обміні, імунній регуляції та реакції на стрес. Його секрецію контролює гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова вісь, вона підпорядкована чіткому добовому ритму.

Кортизол називають гормоном стресу, оскільки його рівень зростає при психічному й фізичному напруженні. Проте він виконує набагато ширші функції: без нього організм не здатен підтримувати життєво важливі процеси.

HPA-вісь і механізм регуляції

Викид кортизолу відбувається каскадом: гіпоталамус вивільняє кортикотропін-рилізинг-гормон, який стимулює гіпофіз секретувати АКТГ, а той, у свою чергу, запускає продукцію кортизолу в корі наднирників. Зворотний зв'язок закриває петлю: високий рівень кортизолу пригнічує подальше виділення CRH та АКТГ — класичний саморегульований контур.

Ця система вразлива до зривів. Хронічний стрес може знижувати чутливість зворотного зв'язку, внаслідок чого кортизол залишається підвищеним або добовий ритм сплющується. При важкій депресії механізм зворотної регуляції часто порушений, що виявляється дексаметазоновим супресійним тестом.

Добовий ритм і ранкова реакція

Концентрація кортизолу досягає максимуму незабаром після пробудження, знижується протягом дня і мінімальна опівночі. У перші тридцять-сорок п'ять хвилин після прокидання спостерігається різкий сплеск — реакція пробудження, що готує організм до денної активності. У здорових людей підйом становить п'ятдесят-сімдесят п'ять відсотків від базового рівня.

Висота й форма ранкової кривої вважаються маркером функціонального стану HPA-осі. Сплощена або відсутня реакція пробудження характерна для депресії та хронічного стресу, надмірна — для тривожних розладів. Змінна робота й дефіцит сну стійко порушують ритм.

Роль у метаболізмі та імунітеті

Кортизол мобілізує енергію шляхом глюконеогенезу в печінці та стимулює розпад білків і жирів. У гострому стресі це забезпечує швидкий доступ до глюкози. Водночас гормон пригнічує запалення, знижуючи продукцію прозапальних цитокінів і гасячи активність імунних клітин.

Саме ця протизапальна дія лежить в основі терапевтичного застосування синтетичних глюкокортикоїдів при автоімунних хворобах та алергіях. Проте тривало підвищений кортизол ослаблює імунний захист і підвищує сприйнятливість до інфекцій. Гормон також впливає на кісткову тканину, артеріальний тиск і водний баланс.

Хронічно підвищений кортизол

Тривала гіперкортизолемія може бути наслідком хронічного стресу, недосипання або ендокринних захворювань, зокрема синдрому Кушинга. Наслідки включають втрату м'язової та кісткової маси, накопичення вісцерального жиру, інсулінорезистентність, гіпертензію й ураження гіпокампа з погіршенням пам'яті.

При депресії нерідко виявляють підвищений кортизол і порушену супресію після введення дексаметазону. Навпаки, при посттравматичному стресовому розладі спостерігається парадоксально низький рівень гормону. Дисфункція HPA-осі неоднорідна й залежить від конкретного розладу. Для вигорання також описані атипові патерни кортизолу.

Вимірювання і клінічне значення

Кортизол визначають у слині, крові, сечі й волоссі. Слина зручна для неінвазивного відстеження добового профілю. Кортизол волосся відображає середнє навантаження за тижні й місяці, його дедалі частіше використовують у дослідженнях стресу.

Клінічно гормон вимірюють для діагностики ендокринних порушень. У психотерапевтичних дослідженнях він служить біологічним маркером: успішне лікування тривоги чи депресії часто супроводжується нормалізацією HPA-функції. Втім, міжіндивідуальна варіабельність висока, тому одиничні вимірювання потребують обережної інтерпретації.

Схожі тести

Читати далі

Джерела